Обгрунтовано судово-медичні діагностичні критерії визначення ступеня тяжкості посттравматичних кохлеарних невритів на підставі їх комплексного клінічного вивчення з використанням сучасних аудіологічних і вестибулометричних методів дослідження. Встановлено, що діагностичними критеріями посттравматичних кохлеарних невритів, які необхідно застосовувати для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є: ступінь зниження слухової функції; наявність і тривалість позитивної (з повним відновленням слуху, або без повного його відновлення) або негативної (з повною або неповною втратою слуху) динаміки зміни слухової функції від моменту травми. З'ясовано, що діагностичні критерії тяжкості посттравматичних кохлеарних невритів можна виявити за умови дотримання оптимального обсягу дослідження слуху: мовою та за допомогою тональної межової аудіометрії в динаміці, надпорогової тональної та мовної аудіометрії, імпедансометрії й отоневрологічного обстеження у гострому та підгострому періодах травми. Доведено необхідність урахування в судово-медичному оцінюванні посттравматичних кохлеарних невритів характеру травми та топіки ураження слухового та вестибулярного аналізаторів.

Під час вивчення випадків ненасильницької раптової серцевої смерті встановлено чинники, що призводять до її розвитку, а також описано їх діагностичні та статистично ймовірні ознаки. За допомогою гістологічного дослідження визначено шляхи оптимізації експертної оцінки морфологічних макро- та мікроскопічних змін в міокарді осіб, причиною загибелі яких була раптова серцева смерть, що дозволяє підвищити об'єктивність і точність судово-медичної діагностики раптової серцевої смерті.

При изучении случаев ненасильственной внезапной сердечной смерти установлены факторы, приводящие к ее развитию, а также описаны их диагностические и статистически вероятные признаки. С помощью гистологического исследования определены пути оптимизации экспертной оценки морфологических макро- и микроскопических изменений в миокарде лиц, причиной гибели которых была внезапная сердечная смерть, что позволяет повысить объективность и точность судебно-медицинской диагностики внезапной сердечной смерти.

На підставі вивчення архівних судово-медичних матеріалів проведено контент-аналіз судово-медичних експертних досліджень із визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, пов'язаних із травмами органів дихальної системи. Виявлено проблемні питання судово-медичної діагностики даного виду травми. Визначено шляхи вдосконалення судово-медичної експертизи травм органів дихальної системи в живих осіб.

Наразі медичне правознавство є обов'язковою дисципліною для студентів медичних університетів. Показано необхідність оновлення викладання медичного правознавства сучасною біоетичною проблематикою.

Запропоновано судово-медичні критерії, що базуються на цитофотометричному визначенні зміни вмісту білків у саркоплазмі м'язових волокон (ШІК-реакція) і колагену I-го типу в дермі ушкодженої шкіри протягом першої доби після травмування. На основі значень відносного показника люмінесцентного свічення в зажиттєвих механічних ушкодженнях шкіри виділено 4 часових періоди протягом першої доби після травми.

Наведено історичні та документальні дані щодо проведення в м. Харків в 1925 р. Першого Всеукраїнського судово-медичного з'їзду, ініціатором й організатором якого був Заслужений професор М. С. Бокаріус. Висвітлено основні питання, що були розглянути під час роботи з'їзду, визначено проблеми та перспективи розвитку вітчизняної судової медицини.

Мета роботи - порівняльний аналіз підходів щодо визначення небезпеки для життя за закритих травм гортані в України та деяких країнах зарубіжжя, для пошуку шляхів підвищення ефективності судово-медичної діагностики у разі визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Досліджено нормативно-правові акти України, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації щодо визначення небезпеки життя під час встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Опрацьовано 57 експертних висновків зі складених із приводу закритих травм гортані, проведених у Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи у 2005 - 2018 рр. Встановлено, що в нормативних документах України та переважної більшості країн зарубіжжя, які було проаналізовано, переважає морфофункціональний підхід під час визначення небезпеки для життя за закритої травми гортані. Висновки: застосування в судово-медичній практиці лише суто морфологічного підходу під час експертизи закритої травми гортані, коли сама морфологія надає змогу її віднести до тяжких тілесних ушкоджень, незалежно від наявності небезпечних для життя патологічних станів, не є обгрунтованим.

На підставі ретроспективного морфоклінічного аналізу архівних матеріалів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, визначена частота та види травм деяких органів апарату зовнішнього дихання при експертизі живих осіб. Встановлено особливості судово-медичної експертної оцінки при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, пов'язаних із травмами органів апарату зовнішнього дихання. Визначено шляхи підвищення якості судово-медичної експертної діагностики зазначеної травми.

На підставі аналізу існуючих алгоритмів та методів розрахунку давності настання смерті за трупним охолодженням, розроблено оригінальну авторську сучасну програму для обчислення давності настання смерті для пристроїв під керуванням операційної системи "Android". Наведено основні етапи використання запропонованої програми експертами Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи на практиці.

Розглянуто внесок професорів та викладачів кафедри судової медицини, медичного правознавства ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса Харківського національного медичного університету у наукову розробку питань ідентифікації осіб у судово-медичній практиці. Підкреслено пріоритетність харківських вчених в дослідженні даного питання. Наведено та проаналізовано у хронологічному порядку головні фундаментальні наукові праці харківських судових медиків та їх вагомий внесок у розвиток вітчизняними вченими проблеми судово-медичної ідентифікації осіб, починаючи з середини XIX до початку ХХI ст.

Мета роботи - аналіз особливостей складання судово-медичного експертного висновку за результатами визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих із закритою травмою органів зовнішнього дихання (ОЗД) залежно від її морфоклінічної характеристики та тяжкості для пошуку шляхів уніфікації експертної оцінки. Проаналізовано 183 висновки експерта з Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи з приводу травм ОЗД. Тяжкі тілесні ушкодження встановлено в 17 (9,3 %) випадках травм із виникненням небезпечних для життя явищ. Ушкодження середньої тяжкості встановлено в 151 (82,5 %) випадку травм за відсутністю небезпеки для життя. Легкі тілесні ушкодження встановлено в 15 (8,2 %) випадках. Висновки: в експертних висновках мають місце випадки як недооцінки, так і переоцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках тупої травми ОЗД. За результатами проведеного дослідження визначено шляхи подальшої уніфікації морфоклінічного підходу судово-медичної оцінки вказаних тілесних ушкоджень.

Мета роботи - судово-медичне визначення тяжкості закритих травм грудної клітки зі збереженням цілості ребер у постраждалих, госпіталізованих до спеціалізованого хірургічного стаціонару для встановлення діагностичних експертних ознак, які необхідно враховувати при експертній оцінці такої травми. Проаналізовано 52 медичні карти стаціонарних хворих пацієнтів, яких було госпіталізовано до Харківського інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева. Пацієнтів, виходячи з динаміки морфофункціональних патологічних змін травмованих органів, кінцевих результатів травми та наявності небезпечних для життя явищ, було розподілено на чотири групи. Аналіз спостережень показав, що основним травматичним фактором виникнення досліджуваної травами є ударний механізм тупих твердих предметів на грудну клітку. Пацієнтів із закритою тупою травмою грудної клітки було розподілено залежно від морфології одержаних тілесних ушкоджень у групах спостережень. Виділено такі основні варіанти одержаної травми: без забою та забоєм грудної клітки і наявністю інтраплевральних ушкоджень та ускладнень, забоєм грудної клітки без ускладнень. Проведено судово-медичну оцінку тяжкості тілесних ушкоджень у пацієнтів за матеріалами медичних карт стаціонарного хворого. Тяжкі тілесні ушкодження було встановлено в 15,4 % випадків травм із виникненням гострої дихальної недостатності та у випадках втрати частини або всієї легені. Ушкодження середньої тяжкості встановлено у 26,9 % випадків травм за відсутності небезпеки для життя. Легкі тілесні ушкодження встановленоі в 57,7 % випадків травм за наявності інтраплевральних ушкоджень та ускладнень або легких травм без будь-яких ускладнень. Висновки: за судово-медичного визначення ступеня тяжкості закритих травм грудної клітки необхідно оцінювати морфологію травми і клінічні, функціональні прояви небезпечних для життя явищ. Діагностичні ознаки, які необхідно враховувати при цьому: наявність клініко-функціональних ознак гострої дихальної недостатності, втрата частини або всього органа дихання (легені), динаміка та тривалість відновлення посттравматичних морфофункціональних змін травмованих органів.